Свято-Миколаївський собор, Миколаївський собор, Соборна церква Святого Миколи у Ніжині — споруда часів раннього українського бароко. Могутній, спрямований вгору центричний об'єм споруди заввишки 55 метрів, із щільно стуленими п'ятьма банями, став в українській бароковій архітектурі прототипом мурованих хрещатих п'ятибанних храмів.
Миколаївський собор у Ніжині — найдавніша мурована споруда такого типу на Лівому березі Дніпра. Саме при будівництві цього храму місцеві майстри — будівельники відпрацьовували свої методи, пристосовуючи давні традиції дерев'яного будівництва до потреб нового часу. Він всефасадний – тобто однаковий з усіх чотирьох боків, повернутий водночас до всіх сторін світу. Скільки б ви не йшли під його мурами, він весь час ніби повертається навколо своєї осі, залишаючись однаковим та незмінним.
Згодом, наслідуючи та розвиваючи риси Ніжинського собору, подібні споруди з'являються в інших містах країни: Троїцький собор Густинського монастиря під Прилуками (1672–1674), Катерининська церква у Чернігові (1690-ті роки), Успенський собор у Новгороді-Сіверському (кінець XVII — початок XVIII століття), Всіхсвятська церква Києво-Печерської лаври (1696–1698), Георгіївський собор Видубицького монастиря у Києві (1696–1701) та багато інших.
/WikipediA/
Loading contexts...