Деякі вчені припускають, що у добу Київської Русі на цьому місці стояв Дмитріївський монастир, збудований коштом великого київського князя Ізяслава Ярославича (ХІ ст.). У 20-х роках ХІІ ст. на цьому місці був побудований дерев'яний храм, який став власністю Києво-Печерського монастиря і був освячений на честь Воскресіння Христового.
Нынешняя каменная церковь стала одним из памятников победоносного Азовского похода, в котором отличился киевский полковник Константин Мокиевский. Новый храм был сооружен на его средства в 1698 г. Церковь имеет интересную пространственную композицию. Она крестовая в плане, причем поперечные ветви креста заметно шире и короче продольных. С востока прилегают три алтарных апсиды, из которых средняя полукруглая, а боковые образуют в плане четверть круга и меньшие по высоте. Первоначально в них находились приделы во имя св.Петра и св.Павла. Завершает храм единственный купол на граненом барабане. Фасады имеют довольно сдержанную декорацию, характерную для "мазепинского" барокко. На запад от церкви тогда же была сооружена деревянная двухъярусная колокольня с воротами в нижнем ярусе. Интерьер храма в XVIII в. был покрыт стенописью, от которой остались фрагменты. В церковной ризнице хранились печатные книги XVI—XVII вв.
У народі храм називають "афганським", тому що саме матері воїнів, які загинули під час військових дій Радянського Союзу у Афганістані, доклали чимало зусиль для відновлення діяльності та реставрації храму наприкінці 80-90-х років ХХ ст. Останнім часом в ньому встановлено різьблений дерев'яний іконостас, а сам храм заново розписано.
Loading contexts...
