“Zhytomyrska” is the 41st station of the Kyiv metro. Located on the Svyatoshinsko-Brovarskaya line, between the Svyatoshin and Akademgorodok stations.

Single-vaulted shallow station. The spatial solution was made by combining the volumes of the cash register lobbies and the central hall, emphasized by radial crossbars along the vault. The vault is painted yellow, the floor is made of gray granite with red joints and gabbro inserts. The track walls are lined with brown and white marble.
Has two exits. The western exit is connected to an underground passage under Beresteysky Avenue at the intersection with Myroslav Popovicha and Krichevsky streets. There are no ground-based lobbies.

© All Rights Reserved

«Zoloti vorota” ("Golden Gate") is the 29th station of the Kyiv metro, located on the Syretsko-Pecherska line between the "Lukyanivska" and "Palace of Sports" stations. Opened on December 31, 1989.
It has an exit to Volodymyrska street and to the Golden Gate, and is also connected by an underground passage with the Teatralna station of the Svyatoshynsko-Brovarska line.
It has three underground halls - the middle one and two halls with landing platforms. The halls of the station are separated from each other by two rows of columns. The middle hall is connected to the ground lobby by means of an escalator tunnel. Due to the deep foundation of the station, the escalator descent is divided into parts, with an intermediate hall in the incomplete middle part.

«Золоті́ ворота»— 29-та станція Київського метрополітену, розташована на Сирецько-Печерській лінії між станціями «Лук'янівська» і «Палац спорту». Відкрита 31 грудня 1989 року.
Має вихід на Володимирську вулицю і до Золотих воріт, а також сполучена підземним переходом зі станцією «Театральна» Святошинсько-Броварської лінії.
Має три підземні зали — середній і дві зали з посадочними платформами. Зали станції відокремленні між собою двома рядами колон. Середній зал з'єднаний із наземним вестибюлем за допомогою ескалаторного тунелю. Через глибоке закладення станції ескалаторний спуск розділений на частини, з проміжним залом у неповній середній частині.

«Згідно до проекту станція є алюзією на храмову архітектуру Київської Русі.
Так, було збільшено висоту центрального залу станції, замість пілонів використано порівняно невисокі циліндричні потужні колони, які облицювали білим мармуром. Із такого ж мармуру зроблені лекальні капітелі. Біла стеля центрального залу розділена діаметральними мозаїчними смугами зі смальти із цегляними розшивками. У просвітах між смугами встановлено бронзові дворівневі люстри із 12 світловими групами в кожній, вкриті орнаментами.
Склепіння проходів на платформи підкреслені цегляною окантовкою, між якою – мозаїчні реконструкції зображень князів Київської Русі, церков Києва і складних орнаментів.

Жодна з смальтових мозаїк не повторюється. Таким чином, якщо увійти на станцію «Золоті Ворота» з вулиці і пройти платформою за ходом годинникової стрілки (спочатку лівою стороною вперед, а потім правою назад), заглядаючи у арки, то можна простежити історію давнього Києва. Колійні стіни платформ облицьовані комбінованими елементами з біло-жовтого мармуру, а літери назви станції, розміщені на них, зроблені з з ухилом у давньоруський стиль. З боку платформи над капітелями колон зроблені круглі цегляні вставки, у яких розміщено світильники-канделябри, у тому ж стилі, як і люстри центрального залу.»
/за текстом «Станцію «Золоті ворота» визнали однією з найгарніших у Європі», УНІАН від 13 січня 2013 року/

© All Rights Reserved

The Universitet metro station was opened on November 6, 1960 as part of the first stage of construction.

The station is an architectural monument, a classic of Soviet metro construction of the 1950s. The lobby is designed in the style of post-war Stalinist neoclassicism. The station's pylons are covered with brown-pink marble. On each pylon on the side of the central hall, 8 busts of prominent figures of science and culture are placed in niches.

© All Rights Reserved

The Universitet metro station was opened on November 6, 1960 as part of the first stage of construction.

The station is an architectural monument, a classic of Soviet metro construction of the 1950s. The lobby is designed in the style of post-war Stalinist neoclassicism. The station's pylons are covered with brown-pink marble. On each pylon on the side of the central hall, 8 busts of prominent figures of science and culture are placed in niches.

After the start of Russian aggression against sovereign Ukraine, busts of Russian scientists and writers Lomonosov, Mendeleev, Gorky and Pushkin were removed, and the niches were covered with information plates.
From the point of view of the expert council at the Ministry of Culture, the busts of Russian figures that were installed in the metro were propaganda of the “Russian world”, the occupation regime. These busts appeared in the Kyiv metro, as in many other places in Ukraine, during Soviet times - as part of the concept promoted by Moscow about a “single people”, which supposedly are Russians, Ukrainians and Belarusians.

As of April 25, 2024, only 4 busts remain in the niches on the pylons: Oleksandr Bogomolets, Grigory Skovoroda, Taras Shevchenko and Ivan Franko.

Станція має одну платформу: довжина 100 метрів, ширина 19 метрів.

Станція є пам'яткою архітектури, класикою радянського метробудівництва 1950-х. Вестибюль виконаний у стилі повоєнного сталінського неокласицизму, Пілони станції вкриті коричнево-рожевим мармуром. На кожному пілоні з боку центральної зали в нішах було встановлено 8 бюстів видатних діячів науки та культури.

Після початку російської агресії проти суверенної України бюсти російських учених та письменників Ломоносова, Менделєєва, Горького та Пушкіна були вилучені, а ніші закриті інформаційними плитами.
З погляду експертної ради при Міністерстві культури та інформаційної політики “погруддя російських діячів, які були встановлені в метро, ​​були пропагандою "російського світу", окупаційного режиму. З'явилися ці погруддя в київському метро, ​​як і в багатьох інших місцях України, за радянських часів – у рамках концепції про "єдиний народ", що просувається Москвою, яким нібито є росіяни, українці та білоруси.”

Між іншим у суспільстві дуже поширена думка, що ні Пушкін, ні Ломоносов, ні Менделєєв, ні Горький не мали стосунку до Києва, а тим більше до київських університетів. Це не зовсім відповідає дійсності.

- Михайло Ломоносов у жовтні І734 вирушив до Києва, де, за підтримки відомого «могилянця» Прокоповича, працював в Києво-Могилянській академії. Час перебування в ній дослідники визначають по-різному: або 4 місяці, або до кінця 1734/35 навчального року. Про це на стіні будівлі Києво-Могилянській академії свідчила присвячена йому меморіальна дошка.
- Дмитро Менделєєв у 1903 році був першим головою Державної екзаменаційної комісії у Київському політехнічному інституті. Біля хімічного корпусу КПІ йому встановлено пам'ятник.
- Олександр Пушкін двічі приїздив до Києва, про що відомо достовірно. В другий приїзд він провів у Києві два тижні. Біля величезного парку його імені поету було споруджено гарний, хоч і занадто монументальний, пам`ятник.

Станом на 25.04.2024 у нішах на пілонах залишаються лише 4 погруддя: Олександр Богомолець, Григорій Сковорода, Тарас Шевченко та Іван Франко.

© All Rights Reserved

The Universitet metro station was opened on November 6, 1960 as part of the first stage of construction. The station received its name due to its location near the main (“red”) building of the National University. T. G. Shevchenko.

© All Rights Reserved